Лікійська стежка – Східна частина 2024

2 липня 2024

Вступ

Лікійська стежка – один з найбільш мальовничих маршрутів Туреччини, що простягається вздовж Середземноморського узбережжя від Фетхіє до Гейкбаірі та має довжину близько 500 км. Британка Кейт Клоу, розробниця цього маршруту, назвала його на честь історичного регіону Лікія, через який він пролягає.

У цій статті ми поділимося враженнями про проходження східної частини цього маршруту. А також розкажемо про логістику,вартість, проживання та надамо корисні координати. Всі використані фото надаються з особистого архіву.

Головні героїні пригоди та авторки статті – Анастасія Шаповалова та Оксана Такова.

Планування маршруту

Лікійська стежка умовно ділиться на три частини – Східну, Західну та Центральну. Якщо коротко, то Східна Лікійка – це про гори, ліси та море. Західна частина простягається вздовж моря через античні міста та гробниці. Центральна частина – все те, що між ними. Зі слів досвідчених мандрівників, Центральна Лікійка менш цікава, там менше питної води, більші набори висот, тож варто звернути свою увагу на Східну або Західну частини. Але звичайно, це суб'єктивна думка. Ми ж обрали Східну частину з двох причин. По-перше, любимо гори, і нас підкупило сходження на Tahtalı Dağları, 2365 м. По-друге, станом на квітень 2024 року туди більш зручна логістика та авіасполучення. Найближчий аеропорт до старту Східної частини знаходиться в Анталії, до Західної – в Даламані.

При плануванні маршруту ми користувались відкритими звітами та gps-треками інших мандрівників, а також вивчали нитки маршрутів та ключові локації різних комерційних організацій, які займаються походами. Для навігації використовували додаток OsmAn.

Логістика, нитка маршруту, ключові локації та корисна інформація

Antalya – Göynük Canyon – Gedelme – Yayla Kuzdere – Çukuryayla – Tahtali – Beycik – Ulupinar – Çirali – Yanartaş (Chimaera)– Olimpos – Adrasan – Sazak Koyu – Adrasan – Gelidonia – Karaöz – Kumluca – Antalya.

На момент планування нашого походу, найближчий до Одеси чинний аеропорт знаходився в місті Кишинів, Молдова.

Звідти прямим рейсом від Pegasus Airlines прилетіли до Анталії.

Розпочати наш маршрут ми вирішили з каньйону Göynük. Перед початком треку нам потрібно було обміняти долари на ліри, докупити газ та частину продуктів.

Тож прилетівши в Анталію, перш ніж дістатись до точки старту, вирушили за всім необхідним.

Газ в Анталії можна купити в туристичних, будівельних або ж господарчих магазинах, наприклад тут 36.89269° N, 30.70207° E. Ця локація зручна тим, що знаходиться в центрі і туди зручно дістатись трамваєм прямо з аеропорту. Також навпроти цього магазину розташований ТЦ Mark Antalya 36.89278° N, 30.70410° E, в якому можна обміняти кошти та купити необхідні продукти. Звідси ж можна трамваєм доїхати до автовокзалу 36.23138° N, 36.13635° E, з якого долмуш відвезе вас в необхідному напрямку до точки старту.

Göynük Canyon– це каньйон, за вхід в який з вас візьмуть по 5 доларів з людини, а за додаткову плату покатають на човні. Люди говорять, якщо проходити цю локацію рано вранці або пізно ввечері, то можна пройти безкоштовно.

Çukuryayla або Чукур-яйла – атмосферна місцевість серед каміння. Тут ми провели нашу четверту ночівлю, хоча планували її трохи далі. Місце ніби приворожило нас).

Tahtalı Dağları або Тахтали-Даг, також відома як гора Олімп, розташована поблизу Кемеру. Її висота становить 2365 метрів. Офіційний маршрут Лікійської стежки не пролягає через саму вершину, але якщо є бажання ЇЇ відвідати, то дорога туди позначена на мапах і добре маркована. Маршрут на вершину супроводжується неймовірними краєвидами (якщо пощастить з погодою). Сама вершина – місце туристичне, більшість туристів приїжджає сюди канатною дорогою. Відповідно, на горі є всі блага цивілізації – кафе, сувенірні магазини, wi-fi.

Маршрут на гору не складний, але кам'янистий. Сипучість маршруту особливо відчувається під час спуску, враховуйте це при виборі взуття.

Перед підйомом на вершину ми залишили рюкзаки на перевалі, в кущах, приблизні координати – 36.54063° N, 30.41871° E. На зворотному шляху забрали й пішли далі за маршрутом у Бейчик.

Çirali або Чирали – це маленьке селище, в якому панує розслаблена та затишна атмосфера. Тут немає великих готелів, лише пансіонати, гостьові будинки та кемпінги. Чисті пляжі, прозора вода, скелясті гори, квітучі сади, затишні вулички з кафе створюють той самий вайб безтурботного відпочинку. Особливістю Чирали є його пляж, де водяться морські черепахи каретта-каретта (на жаль, зустріти їх нам не вдалося). Про популяцію черепах в Туреччині піклуються та забезпечують спокій на пляжах, де вони відкладають яйця. З цієї причини на пляжах не дозволяється ставити намети. Тому єдиний законний варіант ночівлі у Чирали – орендувати номер або місце у кемпінгу. Щодо цін в Чирали на кемпінги та кафе – вони вище десь на 20-30%, ніж в інших селищах, в яких ми були на маршруті. При цьому ціни на продукти в магазинах не відрізнялися від інших місць.

Olimpos — це руїни стародавнього міста, яке було засноване понад

2500 років тому. Він входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО, завдяки своїй історичній та архітектурній цінності. Олімпос славиться своїми античними будівлями, серед яких амфітеатр, некрополь і саркофаги, викарбувані у скелях. Маршрут Лікійської стежки проходить безпосередньо через Олімпос, але вхід на територію платний – 10 євро за квиток. Однак, ми проходили Олімпос біля 7.00-7.30 ранку, співробітників центру ще не було на робочому місці, а турнікети були відчинені, тому для нас вхід виявився безкоштовним.

Yanartaş (Chimaera) або Вогні Химери — неймовірне місце, розташоване на горі Янарташ поблизу Чирали. Це місце, де протягом тисячоліть горять природні вогні завдяки постійному виходу на поверхню природного газу. Рекомендуємо відвідувати Вогні Химери ввечері або вночі, тоді видовище буде ще більш магічним та захоплюючим. Дістатися до Вогней Химери з Чирали можна пішки, дорога займає біля години. Вхід коштує 45 лір. До речі, можна заздалегідь купити сосиски та посмажити їх на вогнях – цей ритуал додасть особливого шарму до вашого візиту🙂

Sazak Koyu – бухта Сазак. Мальовниче місце, яке знаходиться трохи осторонь від основного маршруту. Дістатися сюди можна лише морем або пішки з Адрасану, долаючи 10-кілометрову стежку в один бік. Ми обрали другий варіант, щоб зекономити трохи грошенят сповна відчути красу дикого узбережжя, та вирішили переночувати в бухті. Вдень сюди привозять туристів на катерах, а вночі тут майже безлюдно. Враховуючи віддаленість місця, його безлюдність і відсутність мобільного зв'язку, вдвох нам було трохи неспокійно. Тому, якщо ви йдете соло або малою компанією, враховуйте ці обставини.

Важливо, що в бухті є питна вода, її можна добути з водокачки. Якщо ви не знаєте, як працює водокачка – рекомендуємо заздалегідь подивитися в інтернеті, у нас розібратися не вийшло. Але нам пощастило – підгледіли як це працює у місцевого відпочивальника і врятувались 🙂

Маршрут, що веде до бухти, виявився неймовірно красивим та фотогенічним – скелясті миси, лазурне море, кришталево чиста вода та аромат хвойних дерев ще надовго залишаться в наших спогадах.

Gelidonya або мис Гелідонія –невеликий скелястий півострів. Це одна з наймальовничіших локацій Лікійської стежки, а маяк на мисі – візитна картка цього місця. Якщо потрапити сюди в ясну погоду, то тут можна зустріти і світанок, і захід сонця. Однак, нам з погодою не пощастило – ми потрапили в шторм, пів ночі не спали через божевільні пориви вітру, а на ранок швиденько зібрались та побігли вниз, смакувати каву в спокійнішому місці.

Харчування

Стежка проходить через велику кількість населених пунктів, тому питання харчування під час маршруту вирішується легко. Перед стартом маршруту ми підготували їжу на 4-5 днів – м'ясні та рибні консерви, крупа, сублімати, сир, горіхи, солодощі. Консерви та сублімати брали з дому, інше докупили в Анталії.

Решту їжі купувати в магазинах вздовж маршруту – кожен день-півтора вони зустрічались на нашому шляху. Деякі магазини зовсім маленькі й окрім пива та снеків нічого немає, в інших можна купити хліб, сир, оливки, сосиски, яйця, солодощі, овочі та фрукти. Ціни в магазинах на 20-30% вищі, ніж вдома. Якщо в магазині не вказані ціни на продукти, рекомендуємо уточнювати вартість у продавця перед покупкою. Інакше є шанс при оплаті почути суму, на яку не розраховували.

Також ми мали намір купувати домашні продукти у місцевих (читали про цю можливість у звітах), але фактично на маршруті таких пропозицій майже не зустрічали. Однак, одного разу все ж таки скуштували смачний айран та домашній сир у бабусі 36.64112° N, 30.45225° E.

Крім цього, досить часто у селах зустрічаються кафе, де можна поїсти. Середній чек вечері на людину десь 350-400 грн. Щодо витрат по газу – використовували пальник 1-2 рази на день, переважно кип’ятили воду. На 10 днів вистачило одного балона газу на 450 грамів.

Питна вода

Варіанти, де взяти воду на маршруті:

природні джерела та встановлені крани,
цистерни з водою (але не рекомендується пити з них сиру воду, треба лише кип'ятити або фільтрувати). Нам жодного разу не довелось користуватися цистерною, вистачало питної води з джерел.
набрати воду у місцевих. У нас не було потреби просити воду, але більшість місцевих гостинні та не відмовлять у проханні.
набрати воду в мечеті.
купити в магазині або кафе.

Зверніть увагу, наявність води в джерелах сильно залежить від сезону. Наприклад, навесні майже всі джерела наповнені водою, а в інший сезон можуть бути пересохлими. З точки зору наявності води маршрут виявився дуже комфортним, нести більше, ніж літр – півтора літра води на людину необхідності не було.

Єдиним винятком була ділянка маршруту від Адрасана до Гелідонії. Після старту з Адрасана останнє джерело води знаходиться через 3 км від Адрасана на покинутій страусиній фермі 36.28301° N, 30.45282° E, і далі аж до 36.24434° N, 30.40607° E питної води вздовж маршруту немає. Це приблизно 10 км до маяка, де скоріш за все ви будете ночувати, та ще приблизно 3 км після нього. Однак, на мисі Гелідонія встановлено цистерна з технічною водою. Від інших туристів чули, що цю воду можна кип'ятити та використовувати як питну, але не перевіряли, нам вистачило запасів нашої питної води (на останньому джерелі набрали по 3 літри води на людину). На цій ділянці зустріли чоловіка, який не розрахував кількість води, та просив у нас продати йому трохи. Звичайно ж ми поділились безкоштовно.

Варто відзначити, що вода з природних джерел, через низький вміст мінеральних солей, може викликати спрагу навіть при її вживанні. Тому для поповнення запасів солей в організмі рекомендується використовувати ізотонік. У нас був Регідрон, декілька разів додавали його у питну воду.

Ночівлі

Значна перевага цього маршруту – безкоштовні місця для ночівель просто неба, і всі вони позначені на мапах. Отже, можна бути гнучким та регулювати свій ходовий день в залежності від настрою та самопочуття і не хвилюватися чи встигнете дійти до місця ночівлі. Хоча, нам зустрічались мандрівники, які ходили без наметів і планували свої ночівлі в пансіонатах або гостьових будинках. Варто зазначити, що в такому разі бажано зв'язатися з цими закладами наперед і або забронювати всі свої ночівлі, або дізнатись актуальну інформацію щодо часу їх роботи. Ми стикнулись з тим, що багато готелів, позначених на карті, з якихось причин не працювали.

Свій маршрут ми планували переважно з ночівлями в наметі. Кемпінги залишили на той випадок, коли не буде можливості поставити намет, як от в Чирали чи Адрасані. Нижче залишимо координати з місцями наших ночівель. Місця комфортні та затишні, поруч є вода, біля багатьох є також можливість розпалити багаття.

Перший кемпінг, в якому ми зупинилися, був у Чирали. Як було вказано вище, на пляжах не дозволяється ставити намети. Зупинилися у Sahil Pansiyon & Camping, та залишилися дуже задоволеними – ночували в затишному мандариновому саду. В п’яти хвилинах ходу від кемпінгу міський пляж, магазини, кафе. Ну і звісно, були гаряча вода, wi-fi, розетки. Що ще потрібно для щастя? Нам так сподобалося в Чирали, що залишилися в кемпінгу ще на один день. У цей час відпочивали на пляжі та ходили на Вогні Химери. Тут можна смачно та відносно не дорого поїсти в Чирали 36.41367° N, 30.48032° E.

Другий кемпінг був в Адрасані – Gonka Camping. Невеликий, затишний та з дуже привітними господарями. Ціни в 2 рази нижчі, ніж в Чирали, є можливість ночувати у своєму наметі або взяти в оренду господарський. Є всі умови (вода, розетки, wi-fi, кухня), а також господарі можуть приготувати їжу на замовлення.

1 ночівля – затишне місце біля джерела з водою 36.67537° N, 30.52169° E.

2 ночівля – Free Camp Exolikya 36.67747° N, 30.46435° E. Безкоштовний майданчик для наметів біля кафе Exolikya. Ціни в кафе трохи завищені, однак в обмін на це ви отримуєте безкоштовно питну воду, вбиральню, розетки та wi-fi (доступний поки працює кафе).

3 ночівля – селище Gedelme, галявина навпроти замку 36.61335° N, 30.44157° E. Неподалік є вбиральня та душ. Питну воду набирали біля мечеті 36.61487° N, 30.44611° E.

4 ночівля – мальовнича галявина серед каміння, Çukuryayla, 36.54909° N, 30.41217° E. Питну воду знайшли аж тут 36.54747° N, 30.40919° E. Ночівля перед сходженням на Tahtali.

5 ночівля – галявина в лісі 36.51010° N, 30.41883° E. Поруч води немає, шукайте тут 36.50163° N, 30.42164° E або 36.50414° N, 30.42445° E.

6 та 7 ночівля – кемпінг в Çirali, Sahil Pansiyon & Camping 36.40546° N, 30.47744° E.

8 ночівля – кемпінг Gonka camping, Adrasan 36.31367° N, 30.45999° E.

9 ночівля – бухта Сазак 36.35234° N, 30.50412° E. Водокачка повинна бути десь тут 36.35155° N, 30.50431° E.

10 ночівля – мис Гелідонія 36.21941° N, 30.40972° E. Вода лише технічна, питну треба нести з собою. Координати найближчих до Гелідонії джерел питної води вказані вище.

Одяг, взуття та спорядження

Тут ми вказали комплект одягу та спорядження для однієї людини, щоб не дублювати інформацію. Винятком є лише рюкзаки – вказані обидва, оскільки кожен з них виконував свій функціонал і носили ми їх по черзі.

рюкзак Osprey Kyte 66
рюкзак Sierra Designs FLEX HIKE 20-30
намет Sierra Designs Meteor 2 3000
футпрінт Sierra Designs Moon 2
каремат Therm-A-Rest Z-Lite Sol
трекінгові палиці Black Diamond Trail W
ніж Victorinox Waiter 0.3303
інтегрована система для приготування їжі Fire-Maple X5
посуд Wildo
органайзер для гігієнічних засобів Wash Bag Lifeventure
рушник Lifeventure Recycled Soft Fibre Trek
бананка Fjallraven High Coast Hip Pack
окуляри Cairn Frenchy
бальзам для губ Lifesystems Mountain SUN Stick - SPF30
сонцезахисний крем SPF 50
налобний ліхтар Fenix
спальний мішок Deuter Orbit +5℃
рейнкавер
каністра для води, 5 л

Задля економії загальної ваги спорядження та грошенят при авіаперевезенні ми вирішили взяти один об'ємний трекінговий рюкзак Osprey Kyte 66, і другий трохи менший хайкінговий Sierra Designs FLEX HIKE 20-30. Купили одне багажне місце на двох (у Pegasus Airlines воно сягає 20 кг), на момент перельоту спакували всі наші речі в Osprey та здали його в багаж.

Особливість рюкзака Sierra Designs FLEX HIKE 20-30 полягає в тому, що його об’єм регулюється за допомогою строп-стяжок, і в зжатому стані він ідеально підходить для ручної поклажі. На маршруті ж його об'єм знову можна збільшити, і за допомогою регулювальних строп додатково закріпити якесь спорядження – що ми й зробили, розділивши всі речі майже порівну на 2 рюкзаки. Також ми брали його з собою у всі радіалки – при сходженні на Тахтали, на вогні Химери тощо.

Намет Sierra Designs Meteor 2 3000 витримав всі випробування цього маршруту – негоду на мисі Гелідонія, нічну зливу біля селища Бейчик, палюче сонце Середземноморського узбережжя та кігті турецьких котиків з Гедельме, які нахабно лізли в намет та почували себе там як вдома.

Wash Bag Lifeventure, або будь-який інший органайзер для гігієнічних засобів, це просто must haveдля будь-якої мандрівки. Зубна щітка, паста, вологі серветки тощо – все в одному місці і під рукою. Також в основному вони обладнані гачками для підвішування та маленьким дзеркальцем, що дозволяє привести себе зранку до ладу майже де завгодно.

Декілька слів про одяг та взуття. Місцевість на цьому маршруті дуже кам'яниста, тому бажано обирати трекінгове взуття з жорсткою підошвою. Однак, зустрічались мандрівники й в трейлових кросівках – тож, тут все індивідуально під ваші потреби залежно від відстані та складності обраного маршруту. З одягу бажано мати щось легке з довгим рукавом – це захистить ваші руки від сонячних опіків та від колючок, які є на деяких ділянках. Це може бути тонкий синтетичний реглан, термокофта, або ж найкращий варіант – туристична сорочка (бажано не з бавовни, бо буде довго сохнути). З теплого одягу ми взяли тільки фліски, користуватися ними переважно вечорами. Найхолодніша ночівля була перед сходженням на Тахтали, але й там комбінації термокофти та фліски було достатньо.

флісова куртка Sierra Designs Cold Canyon Hybrid W
термокофта Accapi Xperience W
2 футболки синтетичні ходові та 1 бавовняна для сну
1 трекінгові штани та 1 шорти
трекінгові черевики
трекінгові сандалі
кепка / баф

Ми не вказали в цьому списку штормовку або дощовик, бо не брали їх із собою. Не повторюйте наших помилок та обов'язково візьміть щось для захисту від дощу.

Мобільний зв'язок та wi-fi

На маршруті ми користувалися роумінгом від Vodafon. Мобільний зв’язок та інтернет був доступний майже протягом всього маршруту. Єдина затяжна ділянка, де не працював мобільний зв'язок – частина шляху від Адрасану до бухти Сазак та в самій бухті, на інших відрізках шляху зв’язок майже не зникав.

Загалом, знайти wi-fi на маршруті легко – в будь-якому кафе, кемпінгу або іноді навіть в продуктовому магазині можна запитати пароль (наприклад, в Гедельме та Бейчику ми користувалися такою можливістю).

Безпека на маршруті

Безпека на маршруті була одним з наших пріоритетів під час підготовки до походу. Ми розглядали три основні аспекти: взаємодію з місцевими та іншими туристами, можливі загрози з боку тваринного світу, а також складність самого маршруту.

По першому пункту – протягом всього маршруту почували себе в абсолютній безпеці. По-перше, на кожному місці ночівлі ми зустрічали інших мандрівників, що створювало атмосферу спільноти та захищеності. По-друге, ми отримали виключно позитивні враження від спілкування з місцевими жителями, які зустрічали нас з гостинністю, бажанням допомогти, пригостити та поспілкуватися. Звісно, ми не можемо стверджувати, що кожна дівчина на маршруті буде на 100 відсотків в безпеці, але наш досвід був позитивним та приємним.

Щодо тваринного світу – готувалися до зустрічей зі зміями та скорпіонами, про яких багато читали у звітах. Проте змію побачили лише раз, а от зі скорпіонами познайомитися не вдалося. Зате впіймали двох кліщів у бухті Сазак, про що у звітах не писали. У будь-якому разі, не слід залишати черевики в тамбурі намету, щоб непрохані гості не завітали.

Щодо навколишнього середовища та рельєфу маршруту – абсолютна більшість шляху є безпечною. Однак зустрічаються ділянки, де потрібно аналізувати трек та обходити небезпечні місця.

Спілкування з місцевими

Під час нашої подорожі спілкування з місцевими часто відбувалося за допомогою універсальної міжнародної мови – мови жестів :) У великих магазинах та хостелах персонал, як правило, володів англійською мовою. Перед поїздкою вивчили деякі основні слова турецькою мовою, щоб мати змогу вітатися та висловлювати подяку місцевим. Також завантажили перекладач турецької мови на телефон та кілька разів скористалися ним.

Під час відвідування сільських районів ми намагалися дотримуватися відповідного dress-коду, уникаючи надто "пляжного" вигляду. Попри те, що ця місцевість туристична, ми пам'ятали, що перебуваємо в мусульманській країні та прагнули поважати місцеві традиції.

Epic Fail

В цей похід задля економії ваги ми вирішили не брати ані дощовиків, ані мембранок. Бо погода на Лікійці в квітні переважно сонячна та спекотна, за всіма прогнозами дощів не мало бути. І звичайно ж ми пожалкували про це)) На переході від вершини Тахтали до містечка Бейчик нас застав невеликий дощик, який за вечір переріс в зливу. Заночували, як і планувалось, в лісі в наметі. На ранок дощ не тільки не стих, а й став ще сильніший. Варіантів нема – треба рухатись далі, і за пів години ходу ми промокли до нитки. Ситуацію вирішив місцевий дідусь, біля дому якого ми вирішили трохи переждати негоду. Попри всі застереження не заходити до незнайомців в дім, все ж таки прийняли його пропозицію переждати дощ в його оселі. І яким же було наше здивування, коли ми побачили ще двох таких же мокрих бідолах в нього вдома) Це були іноземні туристи, з якими ми час від часу стикались на маршруті. Дощ все не зникав, тож завершилась історія тим, що дідусь просто взяв і відвіз нас чотирьох до наступного населеного пункту, де ми могли б просушити речі й продовжити далі свій шлях.